Книга пам'яті
Світлий янгол, повернутий на небо
Володимир Володимирович Карпенко народився 5 січня 2000 року в селищі Володарка Київської області. Закінчив Володарську загальноосвітню школу І-ІІІ ст. №2 у 2015 році та Ржищівський індустріально-педагогічний фаховий коледж, де здобув фах газоелектрозварювальника, майстра виробничого навчання. У вільний час любив читати. Пройшов строкову службу в Державній прикордонній службі України на посаді кінолога. Звільнився наприкінці 2021 року. Розпочати цивільну кар’єру він так і не встиг.
Ганецький Юрій Петрович народився 19 жовтня 1983 року в селищі Володарка. У 1998 році закінчивши Володарську школу №2, продовжив навчання у Володарському професійно-технічному училищі №27. Отримавши професію електрогазозварювальника, проходив строкову службу в українській армії, працював зварювальником на різних підприємствах селища Володарка та міста Біла Церква.
Захищати рідну землю від російських загарбників хоробрий солдат пішов ще у 2014 році під час антитерористичної операції на сході України. Разом із своїми побратимами гідно боронив цілісність нашої держави.
Після повернення з АТО продовжив працювати за фахом. У перший же день повномасштабного вторгнення був призваний за мобілізацією захищати Україну. Був поранений, та після проходження реабілітації знову взяв до рук зброю. Юрій був вірний військовій присязі, чітко виконував поставлені бойові завдання, був прикладом для побратимів, за що неодноразово був нагороджений медалями та відзнаками Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі».
30 червня 2024 року старший солдат, водій-електрик Юрій Ганецький загинув під час виконання бойового завдання. Його життєва стежина обірвалася назавжди. Виконуючи свій обов'язок щодо захисту держави, він до останнього подиху залишився вірним присязі й українському народові.
Врівноваженим, доброзичливим, відповідальним, готовим завжди підставити своє плече, саме таким Юрій Ганецький залишиться в пам'яті побратимів, друзів, рідних та знайомих.
За покликом серця
Йому було 23, а він уже встиг зробити те, на що дехто з його однолітків не зважився б протягом усього життя – з гідністю виконав свій обов’язок перед Батьківщиною. Роман Володимирович Бублієнко (позивний Бублік) народився 25.04.1993 року у селищі міського типу Володарка Володарського району Київської області. "Бубліком" хлопця почали називати ще з шкільних часів через його прізвище та худорляву статуру, але він ніколи на це не ображався. Дуже любив риболовлю, обожнював готувати, чудово малював, мав до цього справжній талант.
2008 року закінчив 9 класів Володарської загальноосвітньої школи №2, після чого вступив до Володарського професійно - технічного ліцею, який закінчив у 2011 році, здобувши там професію газоелектрозварювальника. Деякий час працював за фахом, а 24.01.2012 року був призваний на строкову службу, яку проходив у військово - морських Силах України у місті Севастополь.
Повернувшись додому, Роман одружився і став щасливим татусем: в нього народився син. Та у вересні 2016 прийняв відповідальне рішення – став на захист незалежності України, вирушивши на буремний Донбас, щоб у жодному українському селі чи місті люди не бачили горя війни.
Солдат, гранатометник, командир відділення, командир бойової машини 72-ї окремої механізованої бригади Бублієнко Роман усі бойові завдання виконував з честю, доблестю і героїзмом, як би не було важко, ніколи не скаржився.
01.12.2016 року Романа Володимировича було нагороджено почесною відзнакою "Холодний Яр" 3 ступеня, 02.12.2016 - медаллю "За відвагу" 3 ступеня, а 10.01.2017 року - почесним військовим знаком "За взірцевість у військовій службі" 3 ступеня.
1 лютого 2017 року поблизу Авдіївки Донецької області від чисельних осколкових поранень під час ворожого артилерійського обстрілу Роман Бублієнко героїчно загинув під час виконання бойового завдання. Перестало битися серце вірного сина України.
Указом Президента України від 1 лютого 2017 року, "за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У пам’ять про колишнього учня, який загинув, захищаючи Україну, у Володарській ЗОШ І-ІІІ ст. №2 ім. В.П.Мельника у 2018 році відкрили меморіальну дошку.